День вишиванки – свято молоде, йому немає ще й двадцяти. Започаткували його п’ятеро студентів історичного факультету Чернівецького університету, прийшовши на заняття у вишитих сорочках і запросивши долучитися до цієї акції друзів. Їх патріотичну ідею підтримало багато студентів, викладачі.
А вже через рік у цю дату вишиванки вдягли не тільки
чернівчани, а й жителі інших міст нашої держави. І це не було черговим сплеском
моди – бо мода, як відомо, швидко проходить. Яскраві ж барви українського
орнаменту стали свідченням національної ідентичності, приналежності до великого
народу, який був, є і завжди буде знаним у світі.
І цілком закономірно, що
започатковане у Чернівцях свято поширилося на весь світ – нині його
відзначають вже більш як у ста державах.
У період повномасштабної війни суттєво зріс інтерес українців
до вишиванки. Люди не просто одягають її – вони
демонструють світові свою ідентичність. Це – як генетичний код нації, який об’єднує всіх нас. А
об’єднуючи, робить нас сильнішими.
Цьогоріч День вишиванки пройшов особливо згуртовано,
активно, радісно – і в Україні загалом, і в нас на Валківщині зокрема.
(Докладніше - в публікації “У тих узорах – душа народу”, вміщеній в номері 22 “Сільських новин” за 27 травня 2025 року).
