ПОВЕРТАЮТЬСЯ ПТАХИ З ВИРІЮ
Під час військових дій цивільні люди емігрують і можуть
залишитися на чужині назавжди. Зовсім інакше поводяться пернаті. У них
генетично запрограмовано повернутися у рідні краї і виростити потомство,
залишити на Землі собі подібних.
Цьогорічна весна хоч і прохолодна, зате рання. Одними з
перших з вирію повернулися шпаки, ще 15 лютого – на 10 днів раніше строку.
Повернулися і заспівали. Якщо уважно прислухатися, то можна у пісні цього
птаха, крім свисту і «скворчання», почути
нявчання кота, крякання качки, бій перепела, каркання ворони,
цвірінчання горобця тощо. Загалом, у
кожного шпака свій набір голосів. Зазвичай шпаки зиму проводять в Іспанії.
Раніше за усіх пташок починає співати звичайна синиця, ще в кінці січня, бо
вона нікуди не відлітає.
Лебеді з’явилися на валківському ставку уже 1 березня. Лід в
цей час був ще міцний, на ньому сиділи і вудили рибу з ополонок місцеві
рибалки. Більшість лебедів з Валківщини
зимують у незамерзаючих водах Дніпро-Чорноморського лиману, це в
Херсонській області. Якраз в цьому районі проходять нині найактивніші бойові
дії.
У лісі з’явилися рано в березні і наші головні співуни –
дрозди, чорний і співочий. Чорний дрізд далеко не відлітає, зимує в Криму.
Співочий дрізд має сіре забарвлення з ряботинням на грудях. Обидва птаха розміром зі шпака. Співають
голосно, але різняться певними складовими весняної пісні. У чорного вона більш
одноманітна, але з красивими флейтовими колінцями. Зате у співочого пісня
більш насичена різноманітними мелодійними звуками. Незабаром до дроздів у лісі
приєднається і зорянка. Ця дрібна птаха має малинову грудку, за що її ще
звуть малинівкою. Полюбляє селитися у
вологих вільхових лісах. Звідси ще одна її назва – вільшанка.
Уже в середині березня кілька разів бачив журавлів. Але
летіли вони поодиноко і з тужливим «курли». Мабуть, їх ключі розсіяли по небу
ворожі канонади.
Головний наш “соліст”, соловейко, раніше починав співати на
початку травня. Зараз клімат став теплішим, і солов’їний спів можна почути вже
у кінці квітня. В народі кажуть, що соловей починає співати, коли нап’ється
роси з березового листка. Тобто в цей час уже повинне розпуститися листя на
березі. Десь одночасно з соловейком з’являються і зозулі. За народним повір’ям,
коли почне співати зозуля, треба в кишені з собою мати дрібні гроші, тоді вони
увесь рік не будуть переводитися.
Ластівки повинні прилетіти десь в середині квітня. Зимують
вони в далекій африканській країні Нігерії. Тут вони тримаються зграями і
полюють на комах серед заростів високої слонової трави, від’їдаються і
набираються сил. Адже летіти їм додому більше шести тисяч кілометрів. Більша
частина шляху пролягає через найбільшу пустелю світу – Сахару. Жовті гарячі
піски, розпечене до 50 градусів повітря
і жодного натяку на воду. Тільки на половині шляху через Сахару є пустельна
оаза з великим озером. Та вода в ньому солона і непридатна для пиття. Тож
ластівки охолоджуються у воді і живляться мухами, яких тут над озером сила-силенна.
Вони для птахів слугують джерелом води і їжі.
Пізно, аж у травні, прилітають іволги, коли ліс уже вбереться
у листя. Тоді з’явиться і гусінь, якою живляться ці пташки. Та одними з
останніх прилітають з теплих країв стрижі (серпокрильці). Вони чекають, коли
добре прогріється повітря, і високо в небі з’явиться багато їхнього харчу –
дрібних мошок, комарів тощо. Зараз,
наприкінці березня - на початку квітня приліт птахів ще триває, і більшість їх
ще не повернулися з чужих країв до рідної домівки. Але вони обов’язково
з’являться, бо такими їх створила природа.
М. Панченко,
науковий співробітник Валківського краєзнавчого музею.
(СН №14 за 2 квітня 2024 р.)
