Спекотного липневого ранку школярик Пилипко з дідусем Сергієм і корівкою Зіронькою прямували до лісу край села.
-Там, - казав дідусь, - є велика галявина “кругла” з густим
лісовим різнотрав’ям, соковитим і поживним. А раніше під пагорбком поряд
струмувало джерельце з прохолодною і смачною-смачною водою. Пастушки тоді разом
зі мною пили її досхочу, насолоджувалися. І корівки наші не були обділені -
неподалік утворилося маленьке озерце...
Дідусь бідкався – давно не було дощів, трава геть висохла на їх пасовищі. Тоді й згадав цю галявину...
(Більш докладно – в оповіданні нашого відомого земляка,
літератора Євгена Ніколенка “Пилипкове
джерельце”, вміщеному в номері 51
“Сільських новин” за 17 грудня 2024 року).
