Якось мені довелося розговоритися з жінкою, яка, приїхавши на територію нашої громади із зони активних бойових дій у перші тижні війни, нині вважає Валківщину своєю другою малою батьківщиною. І має для цього всі підстави. У свої п’ятдесят плюс вона втратила практично все, що надбала своєю працею протягом багатьох років - гарний будинок зі зручностями, сучасне авто, невеликий, але надійний бізнес. До того ж і залишилась одна, тож розраховувати було ні на кого – чоловік помер кілька літ тому, донька з родиною жила в далекому зарубіжжі.
(Більш докладно – в публікації “В людяній громаді усім є місце”, вміщеній в номері 38 “Сільських новин” за 17 вересня 2024 року).
