Я вдячний долі, що не згас в імлі,
Що маю нині я почесне право
Належать рідній, найчарівнішій землі
І вболівать з народом за державу...
У цих рядках нашого земляка Михайла Анатолійовича Мельниченка звучить головний лейтмотив його творчості – любов до свого краю, безмежна відданість рідній землі. Їй присвячує він щирі поетичні рядки, її красу відображає в живопису. Доля щедро нагородила його талантами, а натхнення йому дарують спілкування з природою і людьми, вивчення історії України.
(Докладніше - у публікації "І пензлем сонячним, і трепетним рядком...", вміщеній в №8 "Сільських новин" за 21 лютого 2023 року)